Кількість переселенців до зими може суттєво зрости – Ірина Степанова

Кількість внутрішньо переміщених осіб на території Слов’янського району та місць, наближених до підконтрольній Україні території, прогнозовано може зрости у найближчі тижні. Це пов’язано із настанням зими, пережити яку переселенці будуть намагатися у теплих місцях, а не в напівзруйнованих та неопалюваних будинках. Більше про внутрішньо переміщених осіб, про умови їх життя, проблеми і перспективи поговоримо з Іриною Степановою, керівником регіонального офісу проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні» у північній частині Донецької області.Foto– Пані Ірино, скільки переселенців зараз перебувають у Слов’янську?

– Можу сказати, що точну кількість внутрішньо переміщених осіб визначити важко. Це пов’язано з тим, що не всі переселенці реєструються. Наприклад, Слов’янськ, Слов’янський район та Миколаївка – це близько 40 тисяч зареєстрованих переселенців. Проте цифра може змінитися. Зокрема, зрости. Для прикладу, зараз тенденція, що сюди приїжджають через те, що будинки та квартири на непідконтрольній території зруйновані і не опалюються. А зимувати людям потрібно в теплі.

– Тобто питання переміщення осіб зараз – це питання тепла?

– Я б сказала, що це питання житла. Бо якщо влітку люди могли якось виживати у своїх напівзруйнованих помешканнях, то взимку вони змушені перебиратися сюди. Тим більше, що у Слов’янську переселенці мають непогані шанси знайти підробіток чи повноцінну роботу, а в крайньому разі – отримати мінімальну фінансову допомогу від держави.

– Ви сказали, що в Слов’янському районі та Миколаївці перебуває 40 тисяч офіційно зареєстрованих переселенців. Де вони мешкають?

– Здебільшого вони живуть в орендованих помешканнях. Також багато хто знайшов притулок у своїх родичів, друзів та знайомих.

– Скільки може обходитися переселенцям оренда квартири?

– Цифра складається із суми за комунальні послуги плюс ще 1000-1500 грн. за саму оренду. Для прикладу, за цими розрахунками дво- чи трикімнатна квартира може обходитися від 2 до 3 тисяч гривень у місяць.

– Де люди заробляють гроші, щоб заплатити за житло і прожити?

– По-перше, це фінансова допомога від держави, яка складає 442 грн. для осіб працездатного віку. Але зазначу, що через два місяці ці виплати скорочуються вдвічі, якщо працездатна особа не знайшла роботу протягом двох місяців, а потім взагалі припиняються. Розмір допомоги для непрацездатних осіб складає 884 грн. у місяць. Разом з тим, зараз переселенцям допомагають багато міжнародних організацій. Для прикладу, «Save the children» – 10 днів відпрацював і отримав 2000 гривень. «Українські рубежі» також роблять таку програму тимчасового працевлаштування. Деякі організації мають програму, згідно якої людина складає свій невеликий бізнес-план, а потім для його реалізації буде закуплене і передане людині , наприклад, обладнання. Окрім цього, дехто ще працевлаштовується неофіційно. Хтось на ринку, хтось при фабриці керамічних виробів тощо. Деякі місцеві підприємці теж не зосталися осторонь – працевлаштовують переселенців, надаючи їм перевагу перед місцевими жителями.

Ті, хто оформився в Центр зайнятості, отримають також допомогу по втраті роботи.

– Чи сприяє влада переселенцям у виготовленні документів?

– Вирішальне значення має вид документу, який необхідно оформити переселенцю. Людській фактор також відіграє певну роль: усе залежить від чиновника, який видає той чи інший документ. Одна з головних проблем – оформлення документів цивільного стану: свідоцтва про народження та смерті. Багато проблем виникає при поновленні або видачі втрачених або загублених документів, зокрема тих, що посвідчують особу, оформленні документів, що стосуються працевлаштування або ж під час оформлення чи переоформлення пенсій. Такі проблеми пов’язані з нечіткістю процедур, передбачених законодавством або ж, у деяких ситуаціях, їхньою відсутністю. Звичайно, всі хочуть, щоб закон виконувався. Але для цього необхідно виробити єдині, доступні та прозорі механізми такого виконання. За відсутності якісних механізмів виникає багато ситуацій, коли хтось не може отримати необхідні документи. Є проблема з чергами, до того ж, часто за відсутності документів переселенці майже не мають можливості отримати дозвіл та законно перетнути лінію зіткнення між підконтрольною та непідконтрольною територією.

– Є така частина людей, яка не має ні родичів, які б могли їх прийняти, ні грошей на оренду квартири. Де тоді живуть такі переселенці?

– Вони мешкають в колективних центрах. Зараз у нас існує 3 колективних центри. Один з них розташовується у безпосередньо у приміщенні, що належить одній з релігійних громад – на третьому поверсі, де планувався готель, але прийшла війна і цілі змінилися. Переселенці, що мешкають там, частково утримуються за власний рахунок. Але зазанчу, що з продовольством дуже багато допомагають прості мешканці Слов’янська і навіть кияни.

– Яка ситуація з колективними центрами зараз? Яка їхня наповненість?

– Все залежить від конкретного колективного центру. Наприклад, у колективному центрі у Дружківці мешкає 56 осіб. Вони живуть як у гуртожитку, платять за проживання невеликі кошти і намагаються влаштуватися на роботу. Якщо говорити про колективний центр при Будинку милосердя, то частина його мешканців працює, інша частина ні – бо вже не може фізично. Адже там знайшли притулок і люди з обмеженими можливостями, і люди старшого віку, і навіть є люди похилого віку з Дебальцевого, яким за 90 років. Прийняли там навіть переселенців з домашніми тваринами. Є також один колективний центр який зараз пустує, бо всі мешканці роз’їхалися. В іншому колективному центрі , який організувала релігійна громада церкви «Добра звістка» – нема вільних місць: всі його мешканці чимось займаються, працюють, шукають різні можливості.

– Які головні проблеми у переселенців?

– Серед головних проблем я б виділила працевлаштування та житло. Якби було соціальне житло та соціальний гуртожиток за доступними цінами – усе було б простіше. Є багато людей, які за жодних обставин не повернуться на непідконтрольну територію, адже тут вони вже одружилися, народили дітей, хтось поступив до вузу, а чиїсь діти пішли до школи. Вони готові продати свої залишені помешкання, щоб придбати житло на контрольованій території. Але їм потрібна у цьому допомога.

Прикро, що зараз виникає соціальна напруга між тими місцевими жителями, які втратили житло внаслідок збройного конфлікту, наприклад у визволених містах та селищах, і переселенцями. Бо для перших немає жодної державної підтримки, а переміщеним особам допомагає дуже багато організацій.

Також не слід забувати про ще одну проблему – це медичне обслуговування. Особливо для тих, хто до початку збройного конфлікту і переміщення отримував певне забезпечення за рахунок місцевих бюджетів. Існували різні програми, за якими людям безкоштовно надавали ліки, іншу медичну допомогу. Зараз більшість внутрішньо переміщених осіб не отримують цю підтримку, бо місцеві бюджети наповнюються мінімально і не передбачають такого забезпечення для переселенців.

– Які перспективи розвиту ситуації далі?

– Якщо зима буде суворою, є ймовірність, що майже всі люди покинуть свої пошкодженні чи зруйновані домівки. І нам усім треба бути до цього готовими. Крім того, потрібно зробити все, щоб закони мали чіткі та зрозумілі механізми застосування.

Проект отримав фінансування від Агентства ООН у справах біженців, у рамках Програми малих грантів, яка впроваджується Данською радою у справах біженців.

Зміст цієї статті є виключно відповідальністю ГО «Центр підтримки журналістів» та не може використовуватися, щоб відобразити точку зору УВКБ ООН та Данської ради у справах біженців.

Схоже ...